Симфонія М. Калачевського

  Михайло Миколайович Калачевський народився у 1851 році в с. Попівка на Полтавщині (нині Кіровоградської області). Дитячі роки його пройшли в оточенні, де звучала народна музика. Професіональну музичну освіту він здобув у Лейпцігській консерваторії, яку закінчив у 1876 році. Навчався юнак на кілька років пізніше від М. Лисенка й у тих самих педагогів, зокрема по класу композиції у професора Е. Ріхтера. Повернувшись на батьківщину, Калачевський поселяється у Кременчуці. Не маючи можливості працювати за обраним фахом, він займався активною музично-просвітницькою діяльністю, виступав як диригент;

  Та частина творчої спадщини М. Калачевського, що дійшла до нас, невелика — це струнний квартет, фортепіанне тріо, романси, фортепіанні твори, «Реквієм» тощо. 

Збереглося також 19 романсів, чотири п'єси для фортепіано і партитура «Української симфонії». Найголовнішим твором Калачевського є його симфонія. Написана як дипломна робота композитора, вона прозвучала на випускному екзамені та в публічному концерті, програма якого складалася з творів випускників консерваторії. На Україні симфонію Калачевського неодноразово виконував оркестр під керуванням Д. Ахшарумова в Полтаві, а потім у Харкові й Кременчуці. В радянський час цей твір міцно ввійшов до репертуару оркестрів. Він звучить по радіо, його записано на грамплатівку; опубліковано також партитуру.

«Українська симфонія» Калачевського — це чотиричастинний цикл: Сонатне алегро, Інтермеццо-скерцандо, Романс, Фінал. Склад оркестру подвійний: флейти, гобої, кларнети, фаготи, чотири валторни, труби, литаври і струнний квінтет.

 Перша частина симфонії лірична за змістом. Тут використано дві народні пісні — «Віють вітри» і «Йшли корови із діброви». В інтродукції і заключенні, що звучать у помірному темпі й будуються на мелодії першої пісні, змальовано картину лагідного літнього вечора. Це є своєрідним образним фоном для розгортання ліричної оповіді.

 Друга частина — Інтермеццо-скерцандо — жартівлива народна сцена. Музика її виросла з першої фрази народної пісні «Дівка в сінях стояла».

 Третю частину — Романс — витримано в лірико-епічних тонах. Калачевський поклав в основу теми мелодію історичної пісні «Побратався сокіл з сизокрилим орлом» 

 Фінал симфонії пронизаний стихією танцю. Він побудований на зіставленні двох тем, в основі яких — народні танцювальні пісні «Ой гай, гай» і «Ой джиґуне, джиґуне».