Прототип симфонії

  Прототипом симфонії може вважатися італійська увертюра, що склалася при Доменіко Скарлатті в кінці XVII століття. Ця форма вже тоді називалася симфонією і складалася з allegro, andante і allegro, що зливалися в одне ціле. З іншого боку попередницею симфонії була оркестрова сюїта, що складалася з декількох частин в простих формах і переважно в одній і тій же тональності.

   

    Симфонічна музика — музика, призначена для виконання симфонічним оркестром, найбільш значуща і багата галузь інструментальної музики. Великі багаточастинні твори, насичені складним ідейно-емоційним змістом, і дрібні музичні п’єси. Основні жанри симфонічної музики. Оркестрова танцювальна сюїта та її різновиди (дивертисмент, серенада, ноктюрн, касація), ансамблево-оркестровий концерт (Concerto grosso), пізніше —сольний концерт, увертюра (симфонія) оперного зразка (як вступ до опери, балету, пізніше — самостійна), симфонія, симфонічна програмна музика: концертна увертюра, симфонія, симфонічна поема і споріднені з нею жанри (симфонічна картина, симфонічна фантазія та ін.), сюїта програмного типу (з оперної, балетної музики та ін.), симфонієта, симфонічні варіації, фантазія на народні теми, рапсодія, легенда, капричіо, скерцо, попурі, марш, різні танці, мініатюри та інше.

  Основні жанри класичної симфонічної музики: симфонія (чотиричастинний цикл), концерт (тричастинний цикл), увертюра (одночастинний твір у сонатній формі). Симфонія — великий музичний твір для симфонічного оркестру в сонатно-циклічній формі. Подібність симфонії за характером до трагедії, драми, ліричної поеми, героїчної епопеї та інше. Поєднання у ній контрастності частин з єдністю задуму, множинності різнохарактерних образів із цілісністю музичної драматургії. Місце симфонії в музиці, як драми або роману в літературі. Симфонія — найвищий тип інструментальної музики. Перевага її над усіма іншими видами музики: найширші можливості втілення значущих ідей і багатства емоційних станів.